Нинішня Балта – районний центр із населенням у 18 тисяч осіб. Місто невелике, але за кількістю пам’яток, за Балту, на Одещині, багатше лише Ізмаїл. Це вже не Бессарабія, і не Причорномор’я – це скоріше Поділля, або Придністров’я. А точніше – і те, і те, адже на південному боці Кодими мабуть Придністров’я, а на північному – Поділля, а Балта – на обох.
В сиву давнину, у цих диких землях не було ніякого поселення. На початку 18 століття поляки вирішили укріпити свій кордон із Османською імперією. Найближчим селом до річки Кодими було, нині вже неіснуюче, село Палієве Озеро, яке належало роду Любомирських. І от князь Юзеф Любомирський на лівому боці Кодими, у 1738 році, почав будівництво міста-фортеці, яке назвав на свою честь Юзефградом.
Костьол святого Станіслава.
Турки, вирішили звести місто на противагу польському, й почали будувати на правому боці Кодими. Місто назвали Балта – сокира в перекладі. Оскільки турки і татари не дуже хотіли селитись у цій місцевості, османська влада надала дозвіл на поселення російським старообрядцям-липованам. Ще й досі у Балті є їхні великі райони, дві церкви і кладовища.
У 1765 році Юзеф Любомирський почав будівництво костьолу, який мав бути вірмено-римо-католицьким – храмом і для вірмен, які прийняли католицьку унію, і для поляків. Любомирський вирішив схитрувати, й отримав частину коштів на будівництво від численної вірменської громади Юзефграду. Освятили храм на честь святого Станіслава і він зберігся до нашого часу, щоправда у радянські часи його добрячи понівечили, але зараз його відновлюють – у місті є римо-католицька громада, храм їй передали у 1993 році й приписали його до Кам’янець-Подільської дієцезії.
У 1793 році, після поділу Польщі та захоплення Росією османських земель півдня України, Юзефград і Балта увійшли у склад Російської імперії, а у 1797 році міста об’єднали в одне під назвою Балта.
У першій половині 19 століття Балта стає одним з найбільших торгових центрів півдня України. Цьому сприяло її вигідне географічне положення на перехресті важливих торгових шляхів з України в Бессарабію, Молдавію, Валахію та до чорноморських портів.
Успенський собор.
У місті регулярно проходило 6 ярмарків, товарообіг яких швидко зростав: перший — 20 квітня, у день святого Георгія; другий — 29 червня, на свято Петра і Павла; третій — 6 серпня, на Преображення; четвертий — 1 січня, на Василя Великого, і найвідоміший — Троїцький ярмарок (на Трійцю). Торгували пшеницею, худобою, салом, шерстю, шкірою. Троїцький ярмарок знаменитим був, у першу чергу, торгом коней. Вікіпедія.
Зважаючи на торговий статус Балти, у місті дуже сильно зросла єврейська громада. Тут з’являлись синагоги та єврейські школи. У 1900 році із 23 тисяч мешканців Балти, 13 тисяч були євреями.Нині від єврейської спадщини залишились небагато – перебудована синагога, житлова забудова та великий кіркут.
У 1908 році у Балті неабиякого переполоху наробив якийсь ієромонах Інокентій, який оголосив себе живим втіленням Святого Духу і почав вигонити бісів. Він створив нову, досить потужну секту, яку назвали інокентіївцями. Наповнювали її паломники і віряни із Бессарабії. Кажуть, що побороли сектантів вже у радянські часи, коли Балта стала столицею Молдавії.
Як Молдавії? А отак. Коли після Першої світової війни Молдавія опинилася під Румунією, Сталін вирішив створити собі власну Молдавію, і відчикрижив для цього шматок України на березі Дністра – нинішнє Придністров’я. Назвали утворення Молдавською Автономною Радянська Соціалістичною Республікою, а столицею, у 1924 році зробили Балту. У 1929 році столицею МАРСР став Тирасполь, а Балта із Кодимою повернулись у лоно УРСР.
У 19 столітті Балта була центром повіту, тому тут звели в’язницю, лікарню, дві гімназії (для хлопчиків і дівчат), присутні місця, громадське зібрання – все, що потрібно було для повітового центру. Тоді ж з’явилися цілі вулиці мурованої житлової забудови, яка збереглася до наших днів, хоча й не повністю.
Головною пам’яткою Балти слід вважати Успенський собор – храм із височезною дзвіницею, яку видно із усіх куточків Балти, та і з околиць міста також. Звели його на зламі 19-20 століть у, так званому, неоруському стилі. Розкішний декор, гармонійна композиція із п’яти бань та дзвіниці – прекрасна будівля, хоч і неоруський… Освятили собор у 1915 році, а у 1931-му закрили. В часи німецької окупації храм було відкрито для богослужінь, і, навіть, відреставровано.
Колишній палац Любомирських.
Каланча.
Синагога.
У 1962-64 рр. на території собору було збудовано школу-інтернат, яка послужила формальною причиною для закриття храму – дітям заважає. Знову відкрили церкву аж у 1988 році, а у 2012-му було створено Балтську єпархію московської патріархії і собор став кафедральним.
У Балті є дві старі старообрядницькі церкви, є Миколаївська цвинтарна церква. Збереглися будівлі Покровського Феодосіївського монастиря та старовинні цвинтарі, де збереглися кам’яні козацькі хрести з кінця 18 століття. Це все на правому березі Кодими.
Висотною домінантою центру Балти є пожежна каланча, збудована у 1929 році. Недалеко від каланчі стоїть замковий палац Любомирських, збудований ще у 18 столітті. Щоправда, після радянських ремонтів в ньому важко впізнати палац. Нині тут педагогічне училище.
Цвинтарна церква.
Старовинний козацький цвинтар.
Крім козацьких цвинтарів у Балті зберігся польський цвинтар, на якому є великі родові гробівці, як кажуть у народі – панські склепи. В радянський період вони були частково поруйновані і розграбовані, але нині їх відновлюють.
Про єврейський цвинтар ми вже згадували. Мацеви на ньому не схожі на жодні інші єврейські надгробки, адже вони збудовані із цегли, і мають досить великий розмір.
У Балті можна провести півдня, а може й день. Пам’ятки міста досить розкидані і пішки їх усі обійти досить важко, особливо кладовища, які лежать на різних околицях. Але якщо ви вже приїхали у Балту – постарайтесь оглянути все, в тому числі і краєзнавчий музей, в якому можна придбати пару книжечок про місто.
Текст та фото Романа Маленкова.
Покровський Феодосіївський монастир.
Старообрядницькі храми.
Гробівці польського цвинтаря.
Єврейський цвинтар.
Старовинні житлові квартали.
